З історії села Бужок
Вивчення свого краю, свого села, допоможе
Вам пізнати нашу прекрасну
Вітчизну її славне минуле, сучасне, майбутнє.
Р. Вавілов.
Про
давність села Бужок нічого не відомо. Але метрики датуються з 1781 року. В 1885
році латинські сестри милосердя з Білого Каменя мали на Бужку 112 моргів землі,
а село- 1446 моргів.
Село
мало тоді 645 мешканців, а саме: 554 греко-католики, 65- римо-католики і 26-
жидів.
У
селі була стара трибана дерев’яна церква( за переказом з ХVІІІ століття). Бужок був знаний на всю
околицю, бо в одній селянській хаті відновився образ Божої Матері.
Вже до Першої світової війни громада села
власними силами змінила дерев’яну церкву на нову муровану, прикрасили її
гарним різьбленим іконостасом та чудовим розписом. Збудували дзвіницю,
громадську комору, церковну крамницю та приміщення, у якому виробляли свічки з
бджолиного воску для церкви. Було збудовано млин, який був власністю Служебниць
святого Вікентія з Білого Каменя.
Діти селян виявляли бажання до навчання, чарувалися співом і самі
співали у самодіяльних гуртках.
До Першої світової війни в селі була школа
з українською мовою навчання. Вчителював у ній Цвічинський. Він був солідним
учителем та ідейною людиною.
Перша світова війна принесла лихо, смерть бужанцям, адже згоріло
половина села, багато людей загинуло відкуль та багнетів.
Коли прогриміли останні постріли війни, люди Бужка взялися до енергійної
праці над відбудовою знищеного села і відновленням культурно-громадської
діяльності.
Нашвидко засновано кооператив, відкрито
читальню «Просвіта», товариство «Сільський господар», жіночий гурток, створено
сільський хор, яким керував М. Сапелюк, а згодом його двохрідний брат І.
Сапелюк.
Згодом після війни відновлено відновлено
шкільне навчання, яким керував учитель Маринович, а пізніше – молоденька
вчителька Єзерська, внучка священника із Скваряви.
Як
і інші села Галичини за польської окупації Бужок не був багатим. Єдиний Осип
Ільків ходив до приватної гімназії «Рідна школа» в Золочеві. А протягом вакацій
він займався зі своїми однолітками, навчаючи їх пісень та відбуваючи з ними
гутірки на різні теми.
Під час молодіжного здвигу Бужок «молодів»:
хати, стодоли, читальня і школа гостили в себе молодь. Тут вони відпочивали і
підкріплювались морально.
Громада
села – це не були собі звичайні «затуркані селяни», але були розумні,
інтелігентні, свідомі, релігійні та талановиті. Це завдяки їм село піднялося на
вищий рівень громадської культури.
Священнослужителями були у Бужку о.
Потопник, о. Вінтоняк, о. Пелех, о.
Лящук,
о. Яцьків, о.Лукашевич, о. Град і о. Сахно.
Під
час Другої світової війни життя громади села змінилося. Закрито «Просвіту», на
церкву накладено великі податки, школу перейменовано на неповну середню,
російську мову введено як обов’язкову для шкільної дітвори.
Почався
масовий терор, арешти мешканців села: найсвідоміших розстріляно, інших
запроторено до сибірських концтаборів. Молодь не корилася, ішла в ряди УПА та
УСС.
З
бігом часу і внаслідок терору люди почали відсторонюватися, закриватися в собі.
Люди почали боятися своїх слів та дій. І це все тривало протягом десятків
років.
Сьогодні народ України пробуджується,
пробуджується і громада Бужка. В селі відроджуються давні звичаї і традиції.
Створений фольклорний ансамбль. У їх виконанні – українські народні, стрілецькі
пісні.
А
тепер, коли Україна здобула незалежність, влітку 1991 року мешканці села
відновили хрест Січовим Стрільцям, який був зруйнований в 1945 році.
Вже стало традицією в Різдвяні Свята біля
могили виступати з вертепом (у
постановці дорослих та дітей) – організатор Дика М. П.
На честь скасування панщини Австрійської
імперії жителі Бужка на зібрані пожертвування поставили пам’ятники. Та згодом,
у 50-х роках ХХ ст. один з пам’ятників було знесено і закопано на цвинтарі, а в
1989 році бужани віднайшли цей хрест і поставили на тому самому місці.
Бужок село давнє. Більшість родин села ся-гає своїм корінням у глибину віків. До старих родин села
належали: Барани, Бабії, Баландюки, Козаки, Кожушини, Вітязі, Гавришкови,
Гуди, Жуки, Ількови, Кіляри, Пасельські, Маланюки, Михайлюки, Пушкарі, Руді, Стасюки, Штохмали, Федоровичі…
Село мало і тепер має своїх будівельників,
теслярів, столярів, стельмахів, шевців, куш-нірів, кравців, ткачів, млинарів,
покрівельників, тощо.
Збірка пісень: фольклор с.Бужок
Майстри народного мистецтва с.Бужок
ТАЛАНТИ НАШОГО СЕЛА1Збірка пісень: фольклор с.Бужок
Майстри народного мистецтва с.Бужок
Немає коментарів:
Дописати коментар