Стежками чорнобильського лиха

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву. Жах тієї ночі люби з болем згадують і сьогодні. Скільки  болю і  страждань довелось пережити простим людям в мирний час. Скільки поламаних доль, втрачених життів, загубленого здоров’я через фатальну помилку.

Цього року ми вшановуємо 30-річницю з дня катастрофи. В Бужківській ЗОШ відбулась година скорботи, яку провели спільно з бібліотекою с.Бужок. Діти дізналися багато про події. Що сталися тієї ночі та оцінили масштаби наслідків катастрофи. Учні переглянули відеоролик, в якому були відображені події 1986 року та обговорили його. Опісля вшанували героїв, що віддали своє життя у боротьбі з пожежею хвилиною мовчання.

Вивчаймо історію, щоб не повторити помилок.